Захід «Українські народні ігри або гра - територія дитинства»

Один з видатних педагогів зауважив якось, що гра для дитини — місток між сьогоденням  і майбутньою дорослістю. У ляльки грають майбутні мами, а іграшкові машини  ремонтують майбутні інженери, механіки та будівельники. Для дорослих не секрет, що гра — це серйозно, адже ми усі родом з дитинства, самі були такими ж. І також гралися. От тільки ігри були інші. Пам'ятаєте "піжмурки", "вибивного", " море хвилюється раз..."?  Зверніть уавгу, у які ігри (Counter-Strike, World of Warcraft,  S.T.A.L.K.E.R. The Sims ) переважно грає сучасна малеча? Грають в комп'ютерні ігри, вдосконалюючи своє вміння користуватися клавіатурою та мишкою? Чи взагалі не грають, сидячи перед телевізором. Куди зникли звичайні дитячі ігри на свіжому повітрі? Скакалки, звичайна гра у м'яча на подвір'ї викликає подив, а про класики годі й казати. Ви бачили останім часом розмальовані на асфальті "класики"? На жаль, сьогоднішні  діти не знають  дитячих ігор,  тому і не грають.  Можна заперечити, що за вікном 21 століття - час технічного прогрессу, то чи варто звертати увагу на такі дрібниці? Варто. Хоча б з огляду на те, що через малорухливий спосіб життя проблема дитячої надмірної ваги стає усе більш загрозливою. А ще, за думкою психологів, гра відіграє важливу соціальну функцію у процесі формування особистості: вчить спілкуватися з однолітками,  поважати суперника , бути цілеспрямованим. Можна наводити багато думок на користь ігор, але найголовнішим аргументом мають стати самі ігри. Ті, що грали ви у дитинстві.

Саме у такі рухливі дитячі ігри грали наші ліцеїсти під час заходу «Українські народні ігри або гра - територія дитинства»